На підставі аналізу наукової літератури, історичних джерел, оприлюднених документів і статистичних матеріалів досліджено особливості розвитку форм і способів застосування артилерії за умов локальної війни в гірській місцевості (в Афганістані - 1979 - 1989 рр. і Чечні (1994 - 1996, 1999 - 2000 рр.). Виявлено тенденції та закономірності удосконалення та застосування артилерійської техніки. Основну увагу приділено питанням розвитку різних способів застосування артилерії залежно від змін у тактиці дій загальновійськових з'єднань і частин під час бойових дій. Висвітлено маловідомі у вітчизняній історіографії аспекти застосування реактивної артилерії за особливих умов. Доведено, що за специфічних фізико-географічних умов гірської місцевості збільшується час на виконання бойових завдань, зменшуються та обмежуються маневрові можливості артилерії та технічних засобів артилерійської розвідки. Відзначено негативний вплив чинників автономності дій загальновійськових підрозділів та відсутності достатньої кількості доріг на матеріально-технічне забезпечення артилерійських підрозділів. Розкрито основні принципи, форми та способи застосування артилерії за специфічних умов на різних етапах військових дій і відзначено посилення її ролі як основного вогневого засобу в бойових діях. Наведено рекомендації щодо перспективних напрямів застосування досвіду ведення локальної війни в гірській місцевості у процесі підготовки артилерійських частин і підроздів Збройних Сил України.

  Скачати повний текст